Вышла в свет четвёртая книга серии «Ruthenia phantastica» — стимпанковый, альтернативноисторический роман молодого автора из Черновцов Игоря Силивры «Цепелін до Києва».
Четвёртая книга серии «Ruthenia Phantastica», в отличие от трёх предыдущих, содержит не рассказы, или повести, а роман. Но условие многожанровости соблюдено и здесь. Перед вами стимпанк, «альтернативка» и криптоистория в одном флаконе. Вы познакомитесь с миром, в котором электричество – лженаука. Миром, где Киев опутан сетью монорельсовых поездов, в небе проплывают гигантские сигары цеппелинов, а по улицам разъезжают автомобили с паро-, гиро- и дизельными двигателями. Миром, в котором вычислительные машины исключительно аналоговые, и вычислительные центры по размеру напоминают крупный завод.
Алгоритмист из Черновцов открывает, что неведомая сила контролирует развитие человечества. Фокуснику мешают работать люди с невиданным в этом мире оборудованием. Столичные детективы встречаются с давно умершим человеком. И со всем этим как-то связана давняя катастрофа в Чернобыльской биолаборатории… Об этом и о многом другом вы узнаете на страницах «Цеппелина до Киева». И, надеемся, захотите продолжения.
Передмова
Четверта книга серії «Ruthenia Phantastica», у повній відповідності до тенденції, яка намітилась, (спочатку збірка оповідань, потім дві збірки повістей) містить роман. Причому роман багатожанровий. З анотації, а також з уривків пропонованого вашій увазі роману, опублікованих під назвою «Епоха пари» у першій книзі серії, збірці «Фантастика.ua», любителю фантастики напевно вже ясно, що один із жанрів «Цепеліна до Києва» це стимпанк. Причому стимпанк жорсткий – електрика в зображеному автором світі використовується хіба що для демонстрації фокусів, а відповідний розділ фізики вважається лженаукою і, відповідно, зовсім не розвивається.
Слід зауважити, що автор ретельно продумав особливості такого світу. Згадувана в романі техніка, на наш погляд, цілком може бути, а часто-густо й була створена в нашій реальності. На відміну від чисельних «стимпанкових» пристроїв з голівудських фільмів, для створення яких потрібні або останні досягнення електроніки, або невідомі нам інопланетні технології.
Ще одна особливість описуваного світу, не зв’язана безпосередньо з відсутністю електрики – повністю аналогова обчислювальна техніка, яка, як це не видасться дивним дітям «епохи цифри», для багатьох технічних задач підходить краще, ніж цифрова. Але в ігри на тамтешніх велетенських машинах грати неможливо, це так.
Ми звикли коли йдеться про стимпанк одразу уявляти вікторіанську Англію, однак дія роману відбувається в дев’яностих роках ХХ століття в Україні, і Англія в тамтешньому світі відіграє значно скромнішу роль, ніж у нашому. Тобто другий жанр роману, вельми популярний (у читачів), і водночас активно засуджуваний (критиками) – альтернативна історія. «Альтернативки» часто таврують, як черговий спосіб втечі від реальності, але ж гарна «альтернативка» може давати гіпотетичні або полемічні відповіді на такі важливі питання як «Куди йти?» та «Як ми дійшли до такого життя?» Не кажучи вже про створення певних позитивних для соціуму образів у суспільній свідомості.
Дивно, але, незважаючи на популярність жанру, українські письменники, на відміну, наприклад, від письменників сусідніх Росії та Польщі практично не пишуть «альтернативок». При тому, що в історії України досить багато точок біфуркації, і навіть виходили книги з описом можливих «розгалужень» історії. Але книги науково-популярні, а не художні. Про причини цього можна говорити і сперечатися довго. Можливо, справа у відсутності в потенційних авторів «альтернативок» внутрішньої свободи, побоювання, що зображений варіант виявиться «неправильним». А, може, винні ліниві українські книжкові «пірати», які не насичують Інтернет потрібною історичною літературою? В будь-якому разі відсутність власних «альтернативок» веде до того, що українські любителі жанру, в кращому випадку, бачать варіанти власної історії очима закордонних авторів, а в гіршому – взагалі не бачать жодних варіантів, а часто і власне історії.
Ми сподіваємось, що прогалину з творами альтернативної історії в українській фантастичній літературі буде ліквідовано, і публікація «Цепеліна до Києва» покликана прискорити цей процес. Ігор Сілівра створив досить привабливий та логічний світ, в якому якщо й не хочеться, то цілком можна жити. Можливо його приклад спонукає й інших молодих українських авторів залишити, нарешті, у спокої козаків-характерників, та зайнятись варіантами можливого майбутнього, сьогодення та минулого України. Бажаємо приємного вдумливого читання!
Издание осуществлено под эгидой Всеукраинского объединения любителей фантастики (ВОЛФ)
цитировать
свернуть ветку
